Районна газета

ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО СУМІСНИЦТВА ТА СУМІЩЕННЯ З ІНШИМИ ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ

На даний момент дуже актуальним є питання обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими  видами діяльності

Відповідно до статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб’єктам відповідальності за корупційні правопорушення, які зазначені в п.1 ч.4 цього Закону  забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо Конституцією і законами України для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами.

Для більш чіткого розуміння досліджуваного питання необхідно з’ясувати визначення термінів «сумісництво» та «суміщення», а також відмінності між цими двома поняттями.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.1993 року за № 76, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у  громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Треба звернути увагу, що не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком  робіт,  що додається до цього Положення.

Також, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року  № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визначено, що окрім  працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за  сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Разом з тим, пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що на умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Виходячи з аналізу статті 105 КЗпП України, суміщенням є виконання на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Разом з тим, загальні  засади  діяльності,  а  також  статус державних службовців,  які працюють  в  державних  органах  та  їх апараті регулюються нормами Закону України «Про державну службу».

Так, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну службу» визначено, що на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Слід зазначити, що обмеження, передбачені ч. 1 ст. 7 не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

Водночас, слід зауважити, що згідно ст. 120 Конституції України члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Відповідальність

Стаття 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності)

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.