Районна газета

ЧИ МАЄ ПРАВО ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ ЧИ ПОСАДОВА ОСОБА ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗАЙМАТИСЬ МЕДИЧНОЮ ПРАКТИКОЮ НА УМОВАХ СУМІСНИЦТВА?

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України

Тобто, державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування забороняється займатися підприємницькою діяльністю та сумісництвом, окрім сумісництва, що пов’язане із викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту.

Що ж таке сумісництво?

Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43, визначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Що таке медична практика?

Відповідно до пункту 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2011 № 49  (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 30.11.2012 № 981), «медична практика» – вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами – підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.

Згідно з Методичними рекомендаціями «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування», розроблених Міністерством юстиції України, вказаний термін («медична практика») передбачений саме для застосування до господарської діяльності у відповідній сфері. Водночас, у контексті антикорупційного законодавства йдеться не про господарську чи підприємницьку діяльність із здійснення медичної практики, а про можливість зайняття нею в державних чи комунальних установах охорони здоров’я.

При цьому необхідно враховувати, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Також відповідно до Переліку робіт, що не є сумісництвом, який додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43 (далі – Перелік), усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, зокрема, медична експертиза з разовою оплатою праці (п. 2 Переліку), виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці (п. 4 Переліку), чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу (п. 8 Переліку).

Відповідно до пункту 12 Переліку медичну експертизу з разовою оплатою праці та виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я допускається виконувати в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати. Чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу здійснюється залежно від характеру робіт як в основний робочий час, так і за його межами.

Враховуючи викладене вище можна зробити наступний висновок.

Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування дозволено здійснювати медичну практику на умовах сумісництва у вільний від основної роботи час в державних чи комунальних установах охорони здоров’я. При цьому тривалість такої роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Також державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування дозволено займатися роботою, яка не є сумісництвом, зокрема медичною експертизою з разовою оплатою праці, виконанням обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці та чергуванням медичних працівників понад місячну норму робочого часу як в основний робочий час, так і за його межами.